Луганська область

Призначення головою облдержадміністрації депутата Луганської облради, обраного від Партії регіонів у 2010-му, та багатолітнього ректора Луганського університету внутрішніх справ (з 2007 року) одразу викликало хвилю негативних емоцій в загальнонаціональному інформпросторі. Комарницький, у свою чергу, виправдовувався, вже будучи керівником регіону, що якби не мав проукраїнських поглядів, то залишився б на окупованій частині Донбасу. Дійсно, на початку війни у 2014 році він разом з університетом евакуювався з окупованого Луганська до Сум, далі очолюваний ним ЛДУВС імені Едуарда Дідоренка переїхав до нинішнього обласного центру Луганщини Сєвєродонецька.

Проте блогер Денис Казанський назвав Комарницького українофобом та звинуватив його у підтримці рішення Луганської облради у березні 2014-го, якими та не визнавала нову владу в Києві і «залишала за собою право звернутися за допомогою до братнього народу Російської Федерації». Між іншим, щодо «єдності слов'ян» Комарницький у 2012-му висловлювався більш ніж чітко: «Серйозних аргументів проти єдності слов'янської культури немає. Але є містечкова, хуторянська ідеологія. Вона - побічний продукт історичних процесів і випробувань. Ну, захотілося в 1991 році самостійності. Здавалося, що так буде краще. Але між «здавалося» і «виявилося» завжди є різниця». У підтвердження чому збереглися відповідні скріни вже неіснуючого офіційного сайту луганського обласного осередку Партії регіонів.

За словами президента, місією Комарницького як керівника області повинен був стати пошук можливостей для відновлення Луганщини. Своїм головним досягненням у період управління ОВЦА сам її очільник назвав відновлення пішохідного мосту в Станиці Луганській. Також за його чотиримісячної каденції почав курсувати автобус від КПВВ у Станиці до цього мосту та назад, хоча опікувалося проблематикою налагодження нормального перетину лінії розмежування з ОРЛО все найвище керівництво України. Через короткий термін керування областю Комарницьким більше нічим особливим не запам'ятався.

У корупційних схемах Комарницький на посаді голови ОВЦА також не був помічений.

Ні з ким з важливих людей Луганщини її очільник не вступав у конфлікти, можливо, вплинула швидкоплинність його перебування на посаді. Втім, із багатьма представниками місцевих еліт Комарницький знайомий особисто та завжди міг знаходити з ними спільну мову.

Комарницький зізнався, що не знає, чому Зеленський зупинився саме на його кандидатурі головою ОДА: «Мене запросили в Адміністрацію президента, і так воно сталося. Це було не зовсім очікувано». Він заявив, що сам подав у відставку та повернувся у своє ректорське крісло в ЛДУВС імені Едуарда Дідоренка.

Скандальний підтекст навколо нього почав з'являтися ще до його повернення на рідну Луганщину (є уродженцем Сєвєродонецька) із Закарпаття, де за президентства Порошенка від працював головою Мукачівської РДА. Видання Антикор називало Сергія Гайдая «опальним аферистом із Сєвєродонецька» на прізвисько «Любитель не повертати борги» або «Людина 15%». Зазначалося, що за час своєї роботи в Мукачеві з фірм та підприємств, які виконували держзамовлення або вигравали тендер в районі, чиновник буцімто брав 15%. А коли вже при Зеленському його планували зробити першим заступником голови Закарпатської ОДА, депутати місцевої облради у колективному зверненні попросили президента не робити цього, а знайти людину із «більш високими моральними та діловими якостями».

На Луганщині чиновника під час роботи головою ОВЦА теж почали переслідувати скандали. У лютому 2020-го Гайдай представив на посаду голови Сватівської РДА людину з антиукраїнськими поглядами — Валерія Чесних. Як розповів депутат Лисичанської міськради Віталій Шведов, Чесних брав участь в першому сепаратистському з'їзді в Сєвєродонецьку, будучи заступником голови РДА, возив людей на Антимайдан, потім з іншими колегами по адміністрації брав участь в зверненні про федералізацію разом з Михайлом Добкіним. Коли обурена громадськість прийшла до Гайдая з вимогою пояснити таке призначення, той просто втік. Ще більшої скандальності керівнику регіону додала його публічна інформвійна із впливовим нардепом від Луганщини Сергієм Шаховим, яка триває досі.

У своїй заяві новопризначений голова ОДА обіцяв, що має план вирішення проблеми регіону і за пів року покаже результат за допомогою певних джерел фінансування: інвестицій, відновлення заводів, перекриття заборгованості «Лисичанськводоканалу», щоб відновити водопостачання в місті, тощо. Також говорив про вирішення питання мільйонної заборгованості по зарплатах шахтарів на вугільних об'єднаннях «Первомайськвугілля» і «Лисичанськвугілля». У підсумку маємо: за даними ДФС, протягом 2020 року податковий борг до місцевого бюджету по області збільшився на 46 млн грн та на 1 січня 2021-го складає 3 млрд 460 млн грн, з яких перед місцевими бюджетами – 900 млн грн.

Найбільшими боржниками перед місцевим бюджетом є підприємства вугледобувної галузі та ЖКГ, здебільшого це підприємства Лисичанська. Навіть по реалізації програми «Велике будівництво» щодо соціальних об'єктів регіон пасе задніх та посідає 22 місце в країні з 24-х. Також не без впливу Гайдая ЦВК скасовує вибори в найбільших ОТГ контрольованої частини Луганській області, зокрема, в Сєвєродонецьку та Лисичанську. А щодо поточного соціально-економічного становища області, то Луганщина в минулому році провалила роботу за всіма економічними показниками і втратила 20,5% експорту і 25,4% імпорту товарів.

Вже згаданий нардеп Шахов назвав Гайдая «винятковим аферистом із Закарпаття», який, мовляв, розікрав мільярди гривень і навіть винен 40 тисяч доларів своєму водієві. А ось відомий місцевий правозахисник Олексій Свєтіков вже у січні 2021 року розповів про свіжі корупційні схеми і звинуватив керівництво Сєвєродонецької ВЦА та голову ОВЦА Гайдая в махінаціях у фінансуванні будівництва заплавного моста. За його даними, загальні втрати бюджету територіальної громади Сєвєродонецька від діяльності Гайдая в парі зі Стрюком (Олександр Стрюк - глава Сєвєродонецької ВЦА) тільки на реконструкції заплавного моста складають 4,4 млн грн. Щоправда, претензій від правоохоронців до очільника Луганщини немає.

Із місцевими елітами Гайдай зовсім не уживається, зразковим прикладом чому є його серйозний конфлікт із нардепом з депутатської групи «Довіра» та одним з лідерів партії «Наш край» Сергієм Шаховим, обраним до Верховної Ради по мажоритарному округу №114 з центром в Станиці Луганській. Але голова ОВЦА все вирішує через вертикаль місцевих військово-цивільних адміністрацій. Його затвердженню на посаду сприяв міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков (Гайдай був його помічником як депутата Київради), а також голова Офісу президента Андрій Єрмак. В своєму інтерв'ю сам Гайдай зізнався: «В мене є спілкування іноді з президентом. І регулярне — з Андрієм Єрмаком, це справді мій друг. Я давно його знаю».

На питання, як Гайдай — людина попередньої влади — зайняв такий високий пост и став обличчям нової «ЗеКоманди» у важливому прифронтовому регіоні, президент заявив, що призначив нового голову Луганської ОДА, оскільки попередник був «не дуже швидкий». Зеленський вже понад рік публічно не висловлює незадоволення керівником Луганщини, тому, схоже, робота Гайдая його цілком влаштовує.